9 листопада — День української писемності та мови

Це свято було встановлено в нашій країні 9 листопада 1997 року. Цього ж дня православна церква вшановує пам’ять святого преподобного Нестора-літописця.

Преподобний Нестор-літописець — киянин, у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона. Книжкова справа стала змістом його життя.

Найвизначнішою працею Нестора-літописця є «Повість временних літ» — літописне зведення, складене у Києві на початку XII століття. Це перша у Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Преподобний Нестор довів розповідь з літописних зведень кінця XI століття до 1113 року. Всі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його. Але перевершити так і не змогли. «Повість временних літ» була і залишається найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури. Тому преподобного Нестора-літописця можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності.

Впродовж кількох століть український народ привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, яка сягає глибокої давнини і нараховує багато тисячоліть. За науковими розвідками лінгвістів, мова української народності почала формуватися ще у VI-IX столітті. Процес унормування загальнонародної української мови вчені відносять до ХІІІ-ХІV століття. У різні періоди літературна мова української народності поєднувала в собі елементи давньоруської писемної мови (Х-ХІІІ ст.), українсько-білоруської (ХІV-ХV ст.), слов’яноукраїнської, староукраїнської («простої мови»), церковнослов’янської (ХІV-ХVІІ ст.). Інтенсивне формування нової украссылкиїнської мови дослідники відносять до другої половини ХVІІІ-ХІХ століть. Зачинателем сучасної української літературної мови вважається І. П. Котляревський, а основоположником — Т. Г. Шевченко. Разом з розвитком писемного слова український народ став великою нацією, здатною вирішувати питання будь-якої складності й ваги.

Ще Вольтер писав, що всі основні європейські мови можна вивчити за шість років, а свою рідну мову треба вивчати все життя. Тому в 1989 році Верховна Рада УРСР надала українській мові статусу державної.

Нетлінним скарбом століть називають національну мову і літературу — скарбом, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє. Мова — живий організм, вона розвивається за своїми законами, а тому треба у чистоті берегти цей нетлінний скарб, прислухаючись до порад відомого нашого поета Максима Рильського:

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.

                     21 лютого - Міжнародний день рідної мови

21 лютого в усьому світі відзначають Міжнародний день рідної мови, запроваджений у 1999 році Генеральною конференцією ЮНЕСКО на «підтримку мовного і культурного різноманіття та багатомовності». Історія цього свята має трагічні витоки. Оголошення урядом Пакистану державною мовою урду викликало хвилю протестів мешканців Східного Пакистану, які в більшості розмовляли бенгальською мовою.21 лютого 1952 року влада Бангладешу жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови, загинуло п’ятеро студентів. Відтоді ця дата в Бангладеші стала днем полеглих за рідну мову. Визвольні змагання бенгальців призвели до зростання їхньої національної свідомості, і в 1971 році Бангладеш відокремився від Пакистану як самостійна держава з державною бенгальською мовою. За пропозицією країни, ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. У Бангладеші ця дата також відзначається як день мучеників, на згадку про загиблих студентів. « Не можна завдати народові більшої шкоди, аніж забравши у нього його мову», — писав Е.Кант.

В Україні Міжнародний день рідної мови запроваджено з 2002 року відповідним розпорядженням Президента України з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню мов національних меншин України.Мови, як люди - у кожної своя доля...Україна, в тому числі її мова, витримала теж жорстокі випробування. Це і зневажання її польською владою, намагання російського царизму перетворити на "наречие", Валуєвський циркуляр та Ємський указ про її заборону, прагнення за радянських часів знищити, під приводом створення "единого общенационального языка". Незважаючи на те, що українська мова, як державна, вперше отримала статус з прийняттям 28 жовтня 1989 року Закону України "Про мови в Українській РСР", тільки із здобуттям Україною незалежності розпочався процес українського мовного відродження.

Сьогодні стан рідної мови залежить від кожного з нас, збереження її є своєрідним внеском у збереження світової культурної спадщини,адже рідна мова — мова предків, роду, сім’ї, що пов’язує людину з її етносом. Це невмируща душа народу, згадаймо слова В. Сосюри: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема».Не буде мови – не буде народу; не буде народу – не буде нації, не буде нації – не буде держави. Як сказано в атласі мов ЮНЕСКО, за останні 300 років з 6000 мов у світі 200 зникло, приблизно 2500 мов перебувають під загрозою зникнення: 538 у критичному становищі, 502 мовам загрожує серйозна небезпека, 651 у небезпеці і 607 - в стані нестійкості. Дейвид Кристал, один із світових експертів з питань мов, автор книги "Мовна смерть" вважає, що мовна різноманітність - це унікальна річ, і втрата кожної мови збіднює наш світ. Щоразу, коли втрачаємо якусь мову , ми втрачаємо унікальне бачення світу. Наша рідна мова теж потребує захисту і підтримки.  Найкращий спосіб її захистити і утвердити – не цуратися своєї мови, не вважати її як ущербну й непрестижну, закликати людську спільноту до її збереження та розвитку.



       Разом із щастям і журбою              Це символ мудрості твоєї,

       Зеленим листом шелестить            моя Вкраїно. Він горить!

       У небі яснім над водою                    Тож мови рідної своєї

       Нам рідна мова мерехтить            Не відцураймось ні на мить!

              К. Коврик