Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
П.Глазовий
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
П.Глазовий
Там, де річка голуба в'ється біля гаю
Хлопець дівчині сказав:
- Я тебе кохаю!"
- Значить, - мовила вона, - візьмем паспортишки
і швирнемось разом до загсишки.
З нами там халам-балам трохи поговорять
З нами там балам-халам штемпель пришпандорять.
- Звідки в тебе ці слова? - хлопець гірко хмуриться
А вона відповіда:
- Що ти корчиш пурицю.
Ти мені не заливай правил пунктуації.
Я тобі й не те скажу після реєстрації!
Найкраща мова
Йде синок до школи вперше.
Пита батька мати:
- Якій мові ми синочка
Будемо навчати -
Українській чи російській?
Обидві ж хороші.
- Хай вивчає ту, якою
Печатають гроші.
Пита батька мати:
- Якій мові ми синочка
Будемо навчати -
Українській чи російській?
Обидві ж хороші.
- Хай вивчає ту, якою
Печатають гроші.
П. Глазовий
Дві мови У трамваї
Бас відомий у крамниці У трамваї повно. - Що ви за народ?
Каже продавщиці: Впереді слободно, проході вперод!
- Дайтє мнє пятсот сєльодкі Ти чево, чувішка, прьося на носок?
І бутилку водкі. Опупєла, что лі? В головє пєсок?
Продавщиця здивувалась: Нікакіх пойнятій об культуре нєт.
- Ви - пєвєц ізвєстний. Убєрі свой локоть, он же как шкілєт.
Я буквально обожаю Дама в полосатом, топай вєсєлєй!
Голос ваш чудєсний. Трудно ж протолкаться, как срєді джунглєй.
Как прєкрасно ви пойотє Ти, піжон у шляпє, глазом нє косі!
"Ой, там, за горою…” Здєсь тєбє невдобно? Єздяй у таксі.
Так по-русскі говорітє Да протрі глядєлкі, коріш дорогой!
Почєму со мною? Ти же мнє на тухлю лєзєш сапогой.
Бас отвітив: - Я у цьому Что ти строїш хаханькі, будто нє причом?
Дивного не бачу. Я же тібя спрашую русcким язиком!
По-вкраїнськи заробляю, Так, бува, в трамваї здоровань гука.
А по-русскі трачу. А у нього мова, чуєте, яка?
Бас відомий у крамниці У трамваї повно. - Що ви за народ?
Каже продавщиці: Впереді слободно, проході вперод!
- Дайтє мнє пятсот сєльодкі Ти чево, чувішка, прьося на носок?
І бутилку водкі. Опупєла, что лі? В головє пєсок?
Продавщиця здивувалась: Нікакіх пойнятій об культуре нєт.
- Ви - пєвєц ізвєстний. Убєрі свой локоть, он же как шкілєт.
Я буквально обожаю Дама в полосатом, топай вєсєлєй!
Голос ваш чудєсний. Трудно ж протолкаться, как срєді джунглєй.
Как прєкрасно ви пойотє Ти, піжон у шляпє, глазом нє косі!
"Ой, там, за горою…” Здєсь тєбє невдобно? Єздяй у таксі.
Так по-русскі говорітє Да протрі глядєлкі, коріш дорогой!
Почєму со мною? Ти же мнє на тухлю лєзєш сапогой.
Бас отвітив: - Я у цьому Что ти строїш хаханькі, будто нє причом?
Дивного не бачу. Я же тібя спрашую русcким язиком!
По-вкраїнськи заробляю, Так, бува, в трамваї здоровань гука.
А по-русскі трачу. А у нього мова, чуєте, яка?
П. Глазовий І, либонь, гадає лобуряка той,
Що російську знає, як той Лев Толстой
П.Глазовий
Серед темної ночі
Серед ночі Київ
Криється туманом.
Розмовляє вітер
З бронзовим Богданом.
— Облітав я, — каже, —
Вулиці всі чисто.
Як змінився Київ,
Це прадавнє місто!
Де вітри гуляли,
Там нові квартали...
А Богдан зітхає:
— Що там ті квартали…
Нині і кияни
Зовсім інші стали.
Я сто літ на площі
Днюю і ночую,
Але дуже рідко
Рідну мову чую.
П. Глазовий
МОВА ВЕЛИЧАВА
Якщо в нашій безталанній мові
Набереться двісті тисяч слів,
То за кожне українське слово
Вже поклали сто голів...
Нашу мову величаву
Чуємо не всюди.
І не мова винна в цьому -
Винуваті люди.
Не вживеться щира мова
З кволими рабами,
В яких думка на припоні,
Язик за зубами.
У чиновницьких чуланах,
Де столи дубові,
Де неволя і сваволя,
Тісно нашій мові.
По крамницях та пивницях,
Де й повітря п'яне,
Гасне, в'яне слово наше
Степове, духмяне.
Не для "куплі" мова наша
І не для "продажі".
Не для того, щоб базікать
На ледачім пляжі.
Наше слово не ввібгати
У сухі трактати,
Щоб лакейством хліба кусень
Підло заробляти,
Щоб брехати, щоб дурити,
Забивати баки,
Позичаючи нахабно
Очі у собаки.
На зачовганих асфальтах,
Де смолою пахне,
Наше слово крила губить,
Наша мова чахне...
Якщо в нашій безталанній мові
Набереться двісті тисяч слів,
То за кожне українське слово
Вже поклали сто голів...
Нашу мову величаву
Чуємо не всюди.
І не мова винна в цьому -
Винуваті люди.
Не вживеться щира мова
З кволими рабами,
В яких думка на припоні,
Язик за зубами.
У чиновницьких чуланах,
Де столи дубові,
Де неволя і сваволя,
Тісно нашій мові.
По крамницях та пивницях,
Де й повітря п'яне,
Гасне, в'яне слово наше
Степове, духмяне.
Не для "куплі" мова наша
І не для "продажі".
Не для того, щоб базікать
На ледачім пляжі.
Наше слово не ввібгати
У сухі трактати,
Щоб лакейством хліба кусень
Підло заробляти,
Щоб брехати, щоб дурити,
Забивати баки,
Позичаючи нахабно
Очі у собаки.
На зачовганих асфальтах,
Де смолою пахне,
Наше слово крила губить,
Наша мова чахне...
П. Глазовий