Персональний сайт викладача Марусіч Н. Ю.

Використання термінів і професіоналізмів у професійному мовленні

                                                                                  Марусіч Н.Ю. викладач української мови за професійним спрямуванням Білгород-Дністровського державного аграрного технікуму  

Уміння спілкуватися мовою професії підвищує ефективність праці, дає змогу краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в ділових контактах. Підвищення загальномовної культури майбутніх спеціалістів та їх фахової мовної культури, неможливе без опанування мови в усіх її аспектах. Мова і професія – поняття нероздільні. Вони покликані обслуговувати потреби суспільства, окремих його груп і кожної людини зокрема. Удосконаленням своєї мови людина повинна займатися все життя. Мова змінюється й розвивається, інтелектуально зростає й сама людина. Сьогодні країна потребує від студента, майбутнього фахівця певної галузі, не тільки знання свого фаху, а й високого рівня володіння професійним мовленням. Фахове спілкування є важливим засобом оволодіння професією та спеціальністю. Без знань якої сучасний фахівець не зможе ефективно розв’язувати складні практичні завдання. І справді, мовна норма твориться, формується, виробляється у процесі практики, у процесі постійного спілкування людей у різних сферах діяльності. Ще у свій час Вольтер наголосив, що чудова думка втрачає свою цінність, коли вона погано висловлена. Розвиток мовлення майбутніх фахівців будь-якої галузі починається із збагачення їхнього словникового запасу. Чим більший лексичний запас, тим ширшає його кругозір, легше дається навчання, підвищується загальномовна культура майбутнього спеціаліста та його фахової мовної культури. Процес формування професійної культури мовлення складається з таких основних компонентів: - засвоєння професійної лексики і термінології обраного фаху; - прищеплення студентам навичок роботи зі словниками, довідниками; - формування вмінь сприймання, відтворювання і створення фахових текстів різних видів стилів; - моделювання мовленнєвої ситуації, які виникатимуть у майбутній професійній діяльності; - уникнення порушень літературної мови в фаховій галузі. Будь-яка професія, будь-який вид трудової діяльності породжує свою термінологію. Термінологія належить до лексики професійної і наукової мови, яка є самостійним функціонуючим різновидом загальнонаукової мови. Українська термінологія формувалася впродовж багатьох століть, своїм корінням вона сягає античних часів, а становлення її почалося з другої половини 19 століття. Що ж міститься у назві терміна. Слово термін пов’язане з легендою. Термін – ім’я римського бога меж і кордонів. Давні римляни вважали межу священною, вірили, що вона перебуває під покровительством Терміна, якого зображали у вигляді межового каменя. Культ Терміна ввів, за легендою, цар Нума Помпілій, збудувавши храм Терміна і встановивши свято терміналії. 28 лютого, в останній день римського року, власники сусідніх полів сходилися біля спільного межового каменя, прикрашали його квітами, приносили жертви (хліб, мед, вино) і співали пісень. Осквернення і псування межового каменя вважалося тяжким злочином. З Терміном пов’язано поняття термін у мовознавстві. Подібно до того, як межові камені позначають кордони земельних ділянок, термін точно позначає межу визначеного поняття. Наукові поняття визначаються спеціальними словами – термінами, які складають основу наукової мови. Термін - це слово або усталене словосполучення, яке має наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а поняття приписується терміну, додається до нього. Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать: - системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної предметної сфери); - наявність дефініції (визначення) у більшості термінів; - моносемічність (однозначність) терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності; - стилістична нейтральність; - відсутність експресії. Мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних понять, зафіксованих у термінах. Інакше кажучи, ідеальним для термінології є той стан, коли одному окремому поняттю відповідає один термін. Так, ще на початку 20 століття відповідником до російського этаж в українській мові вживали осад, осада, поверх, іноді й етаж. Нині лексеми етаж у літературній мові вже немає, осад і осада вживають як архаїзми, а в офіційній сфері маємо іменник поверх. Потрібно також пам’ятати, що від багатьох термінів часто виформовується ціле словникове гніздо похідних термінів і терміносполук. Особливо пильної уваги потребує система термінів на позначення робітничих професій. В повоєнних російсько-українських словниках можна знайти російське слово облицовщик в перекладі як лицювальник, личкувальник, облицювальник. Як правильно назвати робітника, який «покриває поверхню чого-небудь шаром іншого матеріалу для надання йому міцності або оздоблення»? Лицювальник (лицювати), означає «перешивати, роблячи спідній бік лицьовим». Личкувальник (личкувати) – має два значення, перше й основне. Перше – «робити що-небудь зверху кращим, приховуючи його вади», друге – те саме, що облицьовувати. У першому значенні слово личкувати має синонім маскувати. Виходить, що лексема лицювальник для даної номінації аж ніяк не підходить, а личкувальник – тільки з певними застереженнями. Натомість дієслово облицьовувати – однозначне і має саме те, потрібне нам значення. Очевидно, що й назва облицювальник найточніше позначає окреслене вище поняття. Отже, офіційний термін слід залишити іменник облицювальник. Лінгвістами – філологами доведено, що спеціальні галузеві терміни становлять понад 60% професійної лексики фахівця, решту посідає загальнонаукова термінологія та загальновживані лексеми. Ще один різновид фахової лексики – професіоналізми. Схожість професіоналізмів і термінів полягає в тому, що вони належать до галузевої лексики. Професіоналізми – слова і мовленнєві звороти, характерні для мови людей певних професій. Вони не завжди відповідають нормам літературної мови і виступають як неофіційні синоніми до термінів. На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення. Вони не є нормативними в професійній документації, текстах, в офіційно усному мовленні. Професіоналізмам властива образність, експресивно-емоційне навантаження. Вони зароджуються й розвиваються на основі народної мови (оранка, косовиця, скирдування, силосування) – професіоналізми працівників сільського господарства, (прикинути баланс, запроцентувати) – працівників банківсько-фінансової, торговельної сфер. Вони утворюються за рахунок префіксів, суфіксів, словоскладань (декваліфікація, пливучість, типаж) . За визначенням А. Калініна «Різниця між терміном і професіоналізмом визначається тим, що термін – це абсолютно офіційне, прийняте й узаконене в даній науці, галузі промисловості, у сільському господарстві, назва якогось поняття, а професіоналізми – напівофіційне слово, розповсюджене (найчастіше в розмовній мові) серед людей якоїсь професії, спеціальності, але не є по суті, науковим позначенням поняття». Отже, головним завданням вищої школи є - формування мовної культури студентів, майбутніх фахівців різних галузей діяльності, котрі на належному рівні вміли б практично користуватися рідною мовою в найрізноманітніших життєвих ситуаціях.