Дід приїхав із села, ходить по столиці. 

Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.

                                                                          П.Глазовий
       
   Там, де річка голуба в'ється біля гаю
   Хлопець дівчині сказав: 
   - Я тебе кохаю!"
  - Значить, - мовила вона, - візьмем паспортишки
  і швирнемось разом до загсишки.
 З нами там халам-балам трохи поговорять
 З нами там балам-халам штемпель пришпандорять.
 - Звідки в тебе ці слова? - хлопець гірко хмуриться
 А вона відповіда: 
 - Що ти корчиш пурицю.
 Ти мені не заливай правил пунктуації. 
 Я тобі й не те скажу після реєстрації!

Найкраща мова

Йде синок до школи вперше.
Пита батька мати:
- Якій мові ми синочка
Будемо навчати -
Українській чи російській?
Обидві ж хороші.
- Хай вивчає ту, якою
Печатають гроші.
                                                        П. Глазовий
            
           

Дві мови                                                            У трамваї

Бас відомий у крамниці                           У трамваї повно. - Що ви за народ?
Каже продавщиці:                                    Впереді слободно, проході вперод!
- Дайтє мнє пятсот сєльодкі                    Ти чево, чувішка, прьося на носок?
І бутилку водкі.                                       Опупєла, что лі? В головє пєсок?
Продавщиця здивувалась:                       Нікакіх пойнятій об культуре нєт.
- Ви - пєвєц ізвєстний.                             Убєрі свой локоть, он же как шкілєт.
Я буквально обожаю                               Дама в полосатом, топай вєсєлєй!
Голос ваш чудєсний.                               Трудно ж протолкаться, как срєді джунглєй.
Как прєкрасно ви пойотє                        Ти, піжон у шляпє, глазом нє косі!
"Ой, там, за горою…”                            
Здєсь тєбє невдобно? Єздяй у таксі.
Так по-русскі говорітє                             Да протрі глядєлкі, коріш дорогой!
Почєму со мною?                                    Ти же мнє на тухлю лєзєш сапогой.
Бас отвітив: - Я у цьому                           Что ти строїш хаханькі, будто нє причом?
Дивного не бачу.                                     Я же тібя спрашую русcким язиком!
По-вкраїнськи заробляю,                        Так, бува, в трамваї здоровань гука.
А по-русскі трачу.                                   А у нього мова, чуєте, яка?
                           П. Глазовий                   І, либонь, гадає лобуряка той,
                                                                 Що російську знає, як той Лев Толстой
                                                                                                  П.Глазовий



Серед темної ночі

 Серед ночі Київ

 Криється туманом.

 Розмовляє вітер

 З бронзовим Богданом.

   Облітав я, — каже, —

 Вулиці всі чисто.

 Як змінився Київ,

 Це прадавнє місто!

 Де вітри гуляли,

 Там нові квартали...

 А Богдан зітхає:

    Що там ті квартали…

 Нині і кияни

 Зовсім інші стали.

 Я сто літ на площі

 Днюю і ночую,

 Але дуже рідко

 Рідну мову чую.

                                                                  П. Глазовий


МОВА ВЕЛИЧАВА

Якщо в нашій безталанній мові
Набереться двісті тисяч слів,
То за кожне українське слово
Вже поклали сто голів...

Нашу мову величаву
Чуємо не всюди.
І не мова винна в цьому -
Винуваті люди.
Не вживеться щира мова
З кволими рабами,
В яких думка на припоні,
Язик за зубами.
У чиновницьких чуланах,
Де столи дубові,
Де неволя і сваволя,
Тісно нашій мові.
По крамницях та пивницях,
Де й повітря п'яне,
Гасне, в'яне слово наше
Степове, духмяне.
Не для "куплі" мова наша
І не для "продажі".
Не для того, щоб базікать
На ледачім пляжі.
Наше слово не ввібгати
У сухі трактати,
Щоб лакейством хліба кусень
Підло заробляти,
Щоб брехати, щоб дурити,
Забивати баки,
Позичаючи нахабно
Очі у собаки.
На зачовганих асфальтах,
Де смолою пахне,
Наше слово крила губить,
Наша мова чахне...
                                                                  П. Глазовий