Головна » Статті » Мої статті

Гуманітарна освіта в сучасній Україні

Гуманітарна освіта в сучасній Україні 

                                                             

                                                              Марусіч Н. Ю., викладач української мови

                                                              Білгород-Дністровського державного                                   аграрного технікуму


Де книжка змалечку відкрита,

В пошані грамота, перо.

Де грамота - там і освіта,

А де освіта - там добро! -

писав колись В’яземський, і ці слова ще раз доводять: шлях до добра пролягає через освіту.

Освіта - це наука і мистецтво озброїти людей різного віку знаннями про труднощі і проблеми, з якими їм, імовірно, доведеться зіткнутися, та засобами їх подолання. Вищого рівня професійної освіти неможливо досягти без загальної гуманітарної освіти. За висловом видатного французького філософа та етнографа Леві-Строса "ХХІ століття буде століттям гуманітарних наук або його не буде". Такий висновок свідчить про радикальну переоцінку місця і ролі гуманітарного знання в системі культури. Коли похитнулися цінності нашої культури, виявилися розмитими її цілі та ідеали, а нормою життя стали негуманні засоби - гостро відчувся дефіцит гуманітарної культури. Виник мотиваційний та екзистенційний вакуум, які ведуть до втрати сенсу життя, до абсурду існування. Гуманітарна освіта - це найбагатогранніша сфера. І вона зовсім не зводиться до літератури та мистецтва. У неї входять і економіка, і психологія, і юриспруденція, і величезна кількість інших наук. Об'єднує їх одне - всі вони вивчають людську особистість і людське суспільство.

Вивчення предметів гуманітарного циклу має стати необхідним комплексом знань з проблем розвитку людини, її взаємовідносин із соціальним і природним середовищем, їх вивчення має допомагати молодій людині пізнати етапи суспільної історії, осмислити феномен культури, сенс власного буття та існування людства. Врешті-решт соціогуманітарний цикл навчальних предметів має бути націлений на формування в студентів такої соціальної картини світу, яка б сприяла їх адаптації до сучасного суспільства. Сутність сучасного гуманітарного знання полягає в тому, що його основою виступає людина і як суб´єкт, і як об´єкт, і як самоціль. Це системне, цілісне й водночас розмаїте знання про людину, її творчої активності в світі. Призначення цього знання - бути надійним фундаментом сучасної людської мудрості, заснованої на синтезі досягнень філософії, соціології, психології, політології, економіки, культурології, історії та інших наук. Без гуманітарного знання неможливе осмислення соціальної реальності, оскільки саме воно найбільш адекватно моделює цілісну картину і динаміку світу, дозволяє вийти на вищий рівень аналізу соціальних проблем. Носіями такого знання мають стати всебічно підготовлені спеціалісти, які відчувають себе спадкоємцями світової і вітчизняної культури і адекватно відповідають сучасним вимогам професійної та світоглядної компетенції. Гуманітарна освіта не може бути «нав'язана» студентам, вона повинна бути їх потребою, і викладачам потрібно вирішувати задачу стимулювання самостійності та зацікавленості. В гуманітарній освіті велика роль відводиться грі, оскільки саме ігрові технології, імітація конфліктів і проблемних ситуацій готує студентів до самостійної діяльності, все більш наближаючи освіту до самоосвіти і готуючи студентів до майбутнього в їх житті режиму безперервної освіти, професійного вдосконалення і творчої праці. По-перше, за формою гуманітарна освіта повинна бути певною мірою ігровою. А по-друге, можна говорити про "голографічний принцип" гуманітарної освіти: через вивчення одного художнього твору, або шляхом аналізу історичної події чи доби можна осягнути і Добро, і Істину, і Красу. А це і є головна мета гуманітарної освіти. Не якомога більше знати, а якомога глибше розуміти, відчувати, співпереживати, щоб діяти так, як повеліває категоричний імператив. Щоб бути гідним звання Людини. Тобто гуманітарна освіта мусить сформувати в людини здатність до самоаналізу, самосвідомості, до рефлексії себе і навколишніх подій: духовних, історичних, політичних, економічних, екологічних, соціальних і природних.

Незаперечно, що питання модернізації гуманітарної освіти на сьогоднішній день стає визначальним. Адже в умовах правової, демократичної, соціальної держави, коли структурується нова система цінностей та соціальних пріоритетів, завдання реформування системи гуманітарної освіти, яка повинна закладати життєві настанови особистості, набуває особливої актуальності. Сьогодні саме від інтелектуального рівня розвитку людини, від її знань, а також від моральної позиції залежатимете сучасний соціальний прогрес. Тому так важливо простежити зміст та спрямованість, стратегію найближчі перспективи розвитку гуманітарної освіти, від яких залежить характер і світогляд наступних поколінь.

На жаль, гуманітарна освіта в традиційному сприйнятті не стала для усіх, або більшості внутрішньою потребою і затребувана лише незначним прошарком інтелектуалів. Її обмеженість, або навіть недостатня увага до неї, втілюються у негативні прояви. Злочинність неповнолітніх, прояви насильства, пияцтво, наркоманія, СНІД — далеко не повний перелік сучасних викликів, подолання яких безпосередньо пов'язане з якістю освіти і станом гуманітарної освіти. Саме через це однією із цілей є становлення гуманітарної і полікультурної освіти, зорієнтованої на вихідні цілі освіти в цілому. Якщо цього не забезпечує здійснювана модернізація освіти, то вона замість стабілізуючого чинника розвитку суспільства може перетворитися в сферу діяльності, яка відтворює негативні і навіть небезпечні тенденції.

В основу вдосконалення змісту гуманітарної освіти повинно бути покладено ряд основних, фундаментальних морально-етичних якостей:

– загальнолюдські цінності (норми людського спільного проживання);

–національно-орієнтовані цінності (ідея національного самовизначення, національна культурна традиція);

– цінності сучасного світу (демократія, права людини, свобода вибору), які дозволяють на основі системи гуманітарної освіти визначити культ гармонійно розвиненої людини – освіченої, культурної, фізично й морально здорової, соціально-орієнтованої  творчої особистості з активною соціальною позицією в суспільстві.

Результати досліджень провідних учених демонструють, що гуманітарні науки в підготовці майбутніх фахівців  мають вагоме значення, бо покликані розвивати такі якості, як порядність, уміння співпереживати, творче ставлення до освоєння технологій; знайомлять із загальнолюдськими цінностями. У теперішніх умовах останнє завдання стає найважливішим, адже майбутні фахівці  працюватимуть у «гуманітарному середовищі», де визначальним є людський фактор, де моральні та духовні якості є первинними щодо процесів, характерних бізнес-середовищу. Процес гуманітаризації економічно обумовлений, адже «людина – центральна ланка виробництва».

Проблеми гуманітаризації підготовки майбутніх фахівців у ВНЗ досліджують вітчизняні та зарубіжні науковці: А.Ярошенко (формування духовних цінностей у вищій школі засобами гуманітарних наук; О.Вознюк (формування системи гуманітарних інтегрованих знань студентів технічних університетів). Це праці, у яких розкрито теоретичні основи професійної педагогіки (А.Мойсеюк, М.Сметанський, Р.Гуревич,); проблеми гуманітарної освіти (Г.Воронка, І. Оніщенко, Л.Яценко); аспекти гуманітаризації технічних знань (І.Кузнєцова, С.Романова); шляхи формування мовленнєвої культури фахівця (Л.Барановська, Т.Рукас); формування загальної та професійної культури фахівця (Г.Балл). На дидактичному рівні проблему гуманітаризації досліджували В. Астахова, Г. Бевз, О. Бондаревська, М. Каган, І. Козловська, Б. Лихачов, А.Степанюк і ін. Зокрема, Б. Лихачов пропонував установлення гармонійної рівноваги в навчанні природничо-математичних і гуманітарних дисциплін для розвитку фахівця як духовно-моральної особистості. В. Астахова наголошувала, що «справжній сенс гуманітаризації освіти полягає не в тому, щоб збільшити кількість годин на одні дисципліни за рахунок інших». Вона вважає, що гуманітаризація освіти – це найефективніший засіб боротьби з бездуховністю й що потрібно послідовно втілювати в життя Концепцію реформування гуманітарної освіти в Україні, яка передбачає кардинальне       оновлення підходу до викладання гуманітарних дисциплін у ВНЗ.

Актуальність проблеми гуманітарної освіти зумовлена особливостями розвитку цивілізації, адже зараз особливо відчутний вплив на вищу школу аморальності й злочинності (хабарництва), що призводить до знецінення освіти, падіння авторитету викладача; росту агресивності, жорстокості, нехтування загальноприйнятими нормами. Прикро, що є небезпека виростити «бездуховне покоління», не «обтяжене» порядністю, яке зневажливо ставиться до цінностей, не прагне до здорового способу життя, а лише механічно виконує професійні обов’язки. Г.Сковорода писав: «Що може бути гірше за людину, яка володіє знаннями найскладніших наук, але не має доброго серця? Вона усі свої знання застосовує для зла». А чи має сучасна людина добре серце? Чи можемо стверджувати, що зі зростанням досягнень науки, техніки пропорційно зростає, утверджується гуманізм людських істот? Навпаки, спостерігаємо парадоксальне явище: людина стає розумнішою, технічно й технологічно грамотною, а її духовність, гуманітарна аура руйнуються. Економічне й науково-технічне багатство руйнує в людині найдорожче – духовність, душевність, людяність.

Окремим напрямком досліджень проблеми гуманітарної освіти є системний аналіз підручників і посібників із гуманітарних дисциплін та напрацьовування концептуально-конструктивних ідей щодо підготовки навчальної літератури з гуманітарних дисциплін у профільних ВНЗ України. Виявлено, що вітчизняна навчальна література часто послуговується застарілими ідеологемами, віджилими стереотипами, позначається недоречностями, фактологічною суперечливістю, описовістю й декларативністю. Опрацювання різноманітних навчально-педагогічних видань засвідчило в них брак сучасної методології опрацювання навчальних дисциплін, культурологічного збагачення та спрямування їх на внутрішній світ студентства, становлення особистого «Я» майбутніх фахівців. Невід’ємною складовою досліджень проблем гуманітарної освіти є ще проблема словесності, зокрема – української та іноземних мов, перетворення її на провідний засіб становлення та виховання нової генерації української інтелігенції, спроможної власним прикладом духовно збагачувати середовище своєї професійної діяльності. Оскільки мовний і мовленнєвий компоненти є головною ланкою в практичній діяльності викладача вищої школи, то виникає потреба в удосконаленні структури й методів його професійної підготовки на рівні визначення структури й змісту знань із мови, основною метою якої є комунікативність, вільне, уміле користування нею в усіх сферах життя, особливо в професійній діяльності. Саме комунікативний метод орієнтує студентів на потребу в нових словах, а значить, і в нових знаннях, отже, активізує пізнавальну діяльність, сприяє пошуку незвичних, оригінальних форм її розвитку, що має значення для студента й викладача, по-перше, як засіб синтезу та аналізу змісту навчального матеріалу, по-друге, як джерело інформації про структуру предмета вивчення, закономірності та особливості його застосування, по-третє, як інструмент підвищення мовної мовленнєвої культури майбутніх фахівців.

Гуманітаризація освіти, заснована, передусім, на розширенні інформаційного змісту гуманітарних дисциплін в професійній підготовці, забезпечує засвоєння студентами гуманістичних цінностей, формування основ гуманістичного світогляду, розвиток гармонічно розвинутої особистості. Розглядаючи гуманітаризацію освіти  як засіб залучення молоді до духовних цінностей цивілізаційного рівня, керівництво країни та суспільство в цілому повинні усвідомити, що   виховання людини нової формації стане можливим тільки за умов  визнання  нової ролі гуманітарної освіти у сучасних умовах,   формування нової стратегії розвитку гуманітарної освіти в ситуації постіндустріального суспільства та  впровадження інноваційних технологій у навчальний процес.

        

Список використаної літератури

 

1.     Актуальніпроблемигуманітарноїосвіти: збірникнауковихпраць / За ред. А.М. Ломаковича і Г.В. Онкович. – Київ_Кременець: КОГПІ ім. Тараса Шевченка, 2004. –400 с.

2.     Бєланова Р. А. Гуманізація та гуманітаризаціяосвіти в класичнихуніверситетах (Україна – США) :[моногр.] / Р. А. Бєланова. – К. : Центр практичноїфілософії, 2001. – 216 с.

3.     Гуманітарна освіта: цілі і завдання у контексті поглядів В.О. Сухомлинського.

4.     Смотрицький Є. Інструктивний лист про специфіку викладання гуманітарних дисциплін // Нива знань. Науково-методичний альманах. – Дніпропетровськ. - № 4. – 2001. – С. 3-6.

5.     Овчарук О. Сучасні тенденції розвитку змісту освіти в зарубіжних країнах //Шлях освіти. - 2003. - №2.- с.3 – 12.

 

 

 

 

Категорія: Мої статті | Додав: Юріївна (30.05.2013)
Переглядів: 1607 | Рейтинг: 5.0/1