Головна » Статті » Мої статті

Стаття Шляхи удосконалення мовної компетенціїї і сучасний ринок праці


                                                       Марусіч Н. Ю
                                                  викладач Білгород-Дністровського
                                                державного аграрного технікуму

Шляхи удосконалення мовної компетенції майбутнього фахівця і сучасний ринок праці

Загальний мовленнєвий розвиток студента визначається якісним рівнем його мовленнєвої культури, що виявляється як у професійній діяльності, так і в процесі його самореалізації в навчанні, досягненні поставленої мети, осмисленні сутності професії. Важливою справою національного відродження України є піднесення мовленнєвої культури суспільства насамперед серед молоді, яка здобуває вищу освіту. Освіта є базою для розвитку кожної особистості, інструментом для отримання молодою людиною професії та кваліфікації, формування загальнокультурного рівня, передачі національної спадщини. Вона скерована на формування фахової культури, важливими складовими якої, безумовно, є мовна компетентність та комунікативна досконалість, де слово використовуватиметься як знаряддя на сучасному ринку праці. До фахівця пред’являються такі вимоги, як здатність вирішувати завдання в різноманітних нестандартних ситуаціях, швидко адаптуватися до змінних умов праці, готовність до самоосвіти. Саме вони забезпечують конкурентоспроможність вітчизняного фахівця на сучасному ринку праці. Фахівець повинен вільно володіти письмовою та усною формами національної мови, використовувати свої знання у професійній діяльності та у міжособистісному спілкуванні. Повинен знати в яких мовленнєвих ситуаціях вживати ті або інші слова чи граматичні конструкції.

Знання мови – це насамперед уміння використовувати мовні засоби залежно від сфери, мети й ситуації спілкування, це грамотність у широкому розумінні цього слова, це належна мовна культура, це й культура професійної мови, яка забезпечує мовну компетентність особистості. Сьогодні мовна компетентність стає потужним фактором у професійній підготовці національних кадрів бо ж представники наукової й технічної еліти народу, його найосвіченіші верстви і мають стати носіями зразкової літературної мови в обох формах її функціонування. Важливим складником цього процесу є забезпечення належного рівня мовної компетенції майбутніх фахівців.

Мовна компетенція – це засвоєння, усвідомлення мовних норм, що склалися історично в фонетиці, лексиці, граматиці, орфоепії, семантиці, стилістиці та адекватне їх застосування в будь-якій людській діяльності в процесі використання певної мови.

Мовна компетенція – це інтегративне явище, що охоплює цілу низку спеціальних здібностей, знань, умінь, навичок, стратегій і тактик мовної поведінки, установок для успішного здійснення мовленнєвої діяльності в конкретних умовах спілкування. Цей вид компетенції властивий високоосвіченій, культурній людині, сформованій особистості. Тому нагальною потребою для високоорганізованого суспільства є виховання сильної мовної особистості, яка має фундаментальні знання і багатий інформаційний запас, прагне їх поповнювати, володіє основами конструювання тексту відповідно до комунікативного задуму і мовленнєвою культурою.

Мовна компетенція майбутнього фахівця передбачає:  глибокі професійні знання і оволодіння понятійно-категоріальним апаратом певної професійної сфери та відповідною системою термінів;  досконале володіння сучасною українською літературною мовою;  вміле професійне використання мовних стилів і жанрів відповідно до місця, часу, обставин, статусно-рольових характеристик партнера (партнерів);  знання етикетних мовних формул і вміння ними користуватися у професійному спілкуванні;  уміння працювати з різними типами текстів;  орієнтування у потоці різнотемної та різнотипної інформації українською мовою на різних каналах її передавання;  вміння знаходити, вибирати, сприймати, аналізувати та використовувати інформацію профільного спрямування;  володіння інтерактивним спілкуванням, характерною ознакою якого є необхідність миттєвої відповідної реакції на повідомлення чи інформацію, що знаходиться в контексті попередніх повідомлень;  володіння основами риторичних знань і вмінь;  уміння оцінювати комунікативну ситуацію швидко і на високому професійному рівні приймати рішення та планувати комунікативні дії. Отже, мовна компетенція майбутнього фахівця є показником сформованості системи професійних знань, комунікативних умінь і навичок, ціннісних орієнтацій, загальної мовленнєвої культури, необхідних для якісної професійної діяльності. Вимоги щодо мовної якості студента в професійній сфері діяльності, яка б забезпечувала конкурентоспроможність майбутнього фахівця на сучасному ринку праці, дають можливість викладачеві переосмислити традиційні форми і методи навчання. Сьогодні, з огляду на сучасні реалії, викладач повинен вносити в навчальний процес нові методи подачі інформації.

Сучасний темп життя вимагає інформативності, наочності з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, проблемних та інтерактивних методів навчання, котрі створюють атмосферу співробітництва, взаємодії, за якої кожен студент відчуває свою інтелектуальну спроможність. Отже, викладання мови повинно здійснюватися на основі комунікативно-діяльнісного підходу до навчання мови з широким використанням професійно спрямованого і відібраного відповідно до видів мовленнєвої діяльності мовного матеріалу, сучасних активних методів навчання на основі тематики, пов’язаної з майбутнім фахом. Робота над розвитком комунікативних умінь і навичок студентів має бути забезпечена відповідними методичними напрацюваннями, розробленими з урахуванням інноваційних підходів до організації навчально-виховного процесу. На заняттях доцільними будуть такі форми і методи роботи зі студентами:

  •  оглядові та евристичні лекції, семінари-колоквіуми, самостійне вивчення навчальної літератури та виконання індивідуальних контрольних робіт, передбачених навчальним планом; робота з довідниковими джерелами, зокрема з Інтернет-ресурсами; 
  • завдання на мовне вправляння (різноманітні вправи , значною мірою для самостійної роботи), тести, складання конспектів, анотацій, рецензій); 
  •  завдання дослідницько-пошукового характеру, спрямовані на розвиток комунікативно–мовленнєвих умінь; корекція та редагування текстів;
  • моделювання ситуацій; виконання проблемно–пошукових завдань;
  • підготовка повідомлень, доповідей, рефератів, виступів у науковому стилі; участь у олімпіадах, конкурсах.  

Така система роботи спрямована на здобуття нових знань, формування вмінь і навичок, потрібних майбутнім фахівцям, сприяє поглибленню знань із обраного фаху та підвищенню професійної компетенції, яка охоплює лінгвістичний і комунікативний елементи. Використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках української мови - один із шляхів підвищення пізнавальної активності та мовної компетенції майбутнього фахівця. 

Тому із застосуванням мультимедійних технологій вирішується ряд основних завдань:

  • підвищення рівня мотивації навчання студентів; 
  • активізація пізнавальної діяльності; 
  • розвиток творчого мислення; 
  • розвиток самостійного критичного мислення; 
  • формування вмінь працювати з різними джерелами інформації; 
  • можливість поєднання візуальної та звукової форми сприйняття навчального матеріалу; 
  • розширення кількості сприйняття студентами інформації; - застосування отриманих знань у нових ситуаціях;  
  • ефективного тренування засвоєних умінь і навичок; 
  • автоматизованого контролю результатів навчання; 
  • забезпечення навчального процесу електронними ресурсами.  

Загалом використання інформаційних технологій під час вивчення української мови підвищує рівень загальної культури студента, полегшує процеси пояснення та контролю, налагоджує та розвиває співпрацю з студентами, вдосконалює рівень володіння комп'ютерною технікою, сприяє посиленню мотивації навчання, підвищенню якості навчання і виховання, інформаційної культури, поліпшенню рівня обізнаності студентів про сучасні інформаційні технології. Метод проектів надає можливість пізнати особливості функціонування мови та сформувати всі компоненти комунікативної компетенції: мовну, мовленнєву, соціокультурну, компенсаторну, навчальну. Результатом застосування цього методу виступають сформовані стійкі комунікативні навички. Презентація, як вид наочності, може використовуватися для підвищення мотивації навчальної діяльності студентів. Цей матеріал може бути представлений в презентаційній формі Microsoft PowerPoint (правила, ілюстрації, графіки, схеми, малюнки, таблиці) для забезпечення практичної діяльності студентів на заняттях. Окрім цього, використання телекомунікаційних проектів передбачає тісний зв'язок між навчальною, професійною та дослідницькою діяльністю як викладача, так і студента. Отже, компетентісний підхід до навчання української мови орієнтує викладача на використання перспективних технологій, на добір ефективних методів підвищення мовної компетенції майбутнього фахівця та його конкурентоспроможності на сучасному ринку праці.  

Література

  • 1. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови. – Львів: Світ, 2003. – 432с.
  • 2. Мацько Л.І.,Кравець Л.В. Культура української фахової мови. – К.:ВЦ "Академія ”, 2007 . – 360с.
  • 3. Мацюк З.О.,Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування. – 2-е вид. – К.: Каравела, 2008. – 352с.
  • 4. Михайлюк В. Переклад у формуванні культури ділового мовлення // Дивослово. - 1999. - № 7. - С.26-29.
  • 5. Паламар Л. Проблеми функціонування української мови у вузах у період національного відродження // Українська мова у вищих навчальних закладах України. - К.: ІСДО, 1993. - С. 3-11
  • 6. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К.: Вежа, 1994. – 240с.
  • 7. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – 3-тє вид., перероб. і доповн. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – 248с.
  • 8. Тоцька Н. Методика роботи викладачів вищого технічного навчального закладу над українським професійним мовленням студентів // Дивослово. - 2003. - № 1. - С. 62-65. 
Категорія: Мої статті | Додав: Юріївна (16.06.2012)
Переглядів: 2606 | Рейтинг: 5.0/1